Раду Григорович – великий румунський фізик, який народився в Україні. Він побудував свою кар’єру у Бухаресті та зробив великий внесок у румунську науку. Усе життя він присвятив своїй науковій роботі, хобі та друзям, які згадували Раду як сильну та цікаву персону. В цій статті ми розкажемо про історію життя та кар’єру відомого науковця. Більше на bucharest.name.
Біографія
Раду Григорович народився 20 листопада 1911 року у Чернівцях. Григорович був єдиним сином українських соціал-демократів Георгія та Тетяни Григорович. Після закінчення школи імені Арона Пумнула у 1928 році Раду вступив до Чернівецького університету. У 1931 році Григорович здобув науковий ступінь з хімічних наук, а у 1934 – з фізичних. Тоді ж він працював у лабораторії експериментальної фізики професора Євгена Бедереу при Чернівецькому університеті.
У 1936 році Раду перейшов до Бухарестського університету, в якому Бедереу назначили завідувачем лабораторії молекулярної, акустичної та оптичної фізики.
У 1938 році Раду захистив дисертацію про руйнуючий потенціал ртутних парів та здобув ступінь доктора фізичних наук. Завдяки цьому у 1949 році він став доцентом Бухарестського університету. Під час викладацької діяльності він модернізував лабораторії, де виконував свою роботу, і паралельно проводив різноманітні дослідження, включаючи дослідження високочастотної сили та кількісний спектральний аналіз.
У 1942-1943 роках Раду Григорович був мобілізований. Він служив у Криму.
Протягом 1947-1957 років він працював з джерелами світла на заводі «Люмен» у якості інженера-консультанта. Він відмовився від кар’єри в університеті з політичних причин. Він перейшов працювати до Бухарестського фізичного інституту, у якому став заступником директора. У 1973 році він вийшов на пенсію, але продовжив займатися науковою діяльністю вже без заробітної плати. У 1977 році його перевели до Інституту фізики та технології матеріалів, а через рік з ним розірвали договір.
Внесок у Раду Григоровича у румунську науку
Раду Григорович зробив великий внесок у науку Румунії. Він досліджував фізику електричних газових розрядів, джерела світла, системи розмірів, полум’я. Під час своєї роботи у Бухарестському університеті він організував групу науковців. Група вивчала явища перенесення у невпорядкованих тонких металевих шарах. Головні дослідження Раду Григоровича присвячені аморфним напівпровідникам.
Григорович був першим, хто виявив відмінності між аморфними та мікрокристалічними шарами германію та кремнію. Це дослідження послужило структурною моделлю для аморфних напівпровідників та послужило початком для нових досліджень.
Саме ці дослідження принесли Григоровичу міжнародну славу. Григоровича признали засновником дослідницької школи цієї галузі. Результати його досліджень поширювалися на міжнародних конференціях та цитувалися у різних статтях та монографіях.
У 1990 році Григоровича обрали членом та віцепрезидент Румунської наукової академії. Саме Григорович активно займався відродженням академію у посткомуністичні роки. Григорович був почесним членом Академії наук Молдови та почесним доктором Бухарестського університету. Він був обраний членом Комісії напівпровідників IUPAP і керівником Румунського фізичного товариства. Його названо почесним громадянином муніципалітету Редеуці та обрано почесним президентом Товариства румунської культури та літератури Буковини. У 2000 році нагороджений орденом «Зірка Румунії» в чині старшого офіцера.
Яким був Григорович?
Раду Григоровича характеризували як нонконформіста та людину з досить критичним духом. Протягом усього життя він нікого не залишав байдужим. Григорович викликав або велике захоплення, або антипатію. Його називали «всесвітньо відомим вченим, музикантом та гуманістом».
Раду Григорович дуже цікавився мистецтвом, літературою та історією. Після визволення від радянської окупації Григорович ініціював діалог з румунами Буковини. Після 1992 року він повністю присвятив себе вивченню історії Буковини, здійснивши кілька коментованих перекладів, есеїв, демографічних інтерпретацій, деякі з яких опубліковані в журналі Румунської академії Annales Bucovina. Він також опублікував двомовне румунсько-німецьке видання на цю тему.
Григорович також займався музикою та грав на фортепіано. Саме цьому він присвятив останні роки свого життя. Його не стало 1 серпня 2008 року у Бухаресті.
Отже, результати досліджень Раду Григоровича були визнані як у Румунії, так і на міжнародному рівні, його дослідження були представлені на регіональних та всесвітніх конференціях, а також у різних міжнародних публікаціях у цій галузі. Григорович – видатний науковець та гідна людина свого покоління. Він ніколи не поступався принципами та продовжував невпинно працювати. Незважаючи на те, що його головною спеціальністю була фізика, він цікавився також гуманітарними науками та встиг зробити внесок в історію. Його дослідження відкрили нові можливості для наукового світу.