Аслан Ана-Василікія – румунська медикиня та біолог. Вона була членом Румунської академії та була одним із піонерів соціальної медицини. Під час радянської окупації Румунії вона стала Героєм Соціалістичної Праці Румунії. У цій статті ми розкажемо про видатну румунську науковицю, про її шлях у кар’єрі та житті. Більше на bucharest.name.
Біографія
Аслан Ана-Василікія народилася 1 січня 1897 року у Бріелі (Королівство Румунія) в інтелігентній сім’ї вірменського походження. Вона була наймолодшою з чотирьох дітей у сім’ї. У 13 років Ана втратила батька, після чого сім’я переїхала до Бухаресту. У 1915 році Ана закінчила Центральну школу Бухаресту.
Під час Першої світової війни вона працювала медичною сестрою. Ана Аслан опікувалася солдатами у військових шпиталях за фронтом у Яссах. У 16 років вона мріяла стати пілотом і навіть керувала невеликим літаком типу Bristol-Coandă. Зрештою вона все ж таки вирішила стати лікарем. Він оголосив голодування, щоб виразити протест матері, і вступила на медичний факультет у столиці.
З 1915 до 1922 року вивчала медицину у Бухарестському університеті, після чого вона працювала під керівництвом великого румунського терапевта Д. Даніелополу та захищала докторську дисертацію в області сердечно-сосудистої фізіології. У 1919 році їй також вдалося попрацювати з великим невропатологом Георге Марінеску. У своїй науковій роботі Аслан зосередилась саме на фізіології та процесі старіння.
Потім послідувала викладацька та лікарська діяльність у Клінічно-медичному інституті факультету медицини в Бухаресті, Медичній клініці в Тімішоарі та у лікарні CFR.
У період з 1948 до 1952 року Ана керувала фізіологічною клінікою Бухарестського інституту ендокринології. Вона була прихильницею теорії румунського лікаря Пархона, який стверджував, що старість – це хвороба, яку можна лікувати. Так Аслан почала працювати над препаратом, який міг би побороти людську старість та продовжити життя.
«Геровітал Н3» – магічні ліки проти старості
Протягом багатьох років Ана експериментувала з прокаїном, що врешті-решт призвело її до рішення створити препарат на основі новокаїну «Геровітал Н3». Свої перші досліди вона проводила над старими вівцями. Вівці оживилися, а їх вовна стала густішою та м’якішою.
Після цього Ана почала вводити препарат старим людям, які страждали від артриту. Після «Геровіталу» їм ставало краще, вони знову починали ходити, ставали сильнішими, гнучкішими та змогли повернутися до роботи та спорту. Навіть у 100-річних людей після препарату почало рости волосся. Так виявилось, що «Геровітал Н3» здатен лікувати інвалідність, сердечні захворювання, діабет та продовжувати життя до 100 років.
Це викликало деякі сумніви зі сторони інших вчених, але Аслан продовжувала свої дослідження. Під час одного з досліджень вона одній частині людей дала препарат, а іншій плацебо. Люди, які приймали «Геровітал» на 10% менше хворіли під час епідемії грипу за тих, хто приймав плацебо. У 1976 році вона розробила ще один препарат – «Аславітал», аналогічний «Геровіталу», але спрямований на затримку процесу старіння шкіри.
У 1951 році Ана Аслан заснувала у Бухаресті Інститут геронтології та геріатрії. Геронтологія – це наука, що вивчає старіння, а геріатрія вивчає лікування хвороб похилого віку. У 1959 році вона стала керівником Асоціації геронтологів Румунії. Восени 1957 року про її відкриття дізнався увесь світ. Позитивний вплив «Геровітала Н3» був признаний з наукового погляду. Ліки почали випускати у різних формах (у капсулах, мазях, пігулках). «Геровітал Н3» з’явився у Франції, Італії, Бельгії та Німеччині. Також з’явився «Аславітал для дітей» для лікування дитячої недоумкуватості. При цьому ефект антистаріння повторити не вдалося. У США «Геровітал» заборонений.
Починаючи з 1980 року, вона керувала «Румунським журналом геронтології та геріатрії». Вона була автором понад 300 праць, повідомлень, досліджень, статей, опублікованих у країні та за кордоном.
Також Ана запатентувала косметичні засоби (лосьйон для тіла та крем Геровітал).
Ана займалася також викладацькою діяльністю у різних країнах. Вона була членом різних міжнародних наукових товариств та писала наукові праці, які були перекладені на різні мови світу.
За допомогою до Ани звертались різні відомі люди світу, серед яких був Джон Кенеді, Індіра Ганді, Шарль де Голль, Сальвадор Далі, Чарлі Чаплін та інші.
Аслан була членом Академії наук Нью-Йорку, а також членом Всесвітнього союзу профілактичної медицини та соціальної гігієни. Аслан також була членом Європейського Центру прикладних медичних досліджень та членом Національного суспільства геронтологів Чилі.
Ана Аслан померла 20 травня 1988 року у Бухаресті.
Для того, щоб почати досліджувати способи можливого продовження життя та боротьби зі старістю, треба бути по-справжньому сміливою людиною. Сміливість та знання прекрасно поєдналися в Ані Аслан, яка внесла багато важливого у біологічну науку Румунії. До неї зверталися найвідоміші та найвпливовіші люди світу, а її дослідження досі допомагають пацієнтам.