Громадського освітлення Бухаресту практично не існувало до середини ХІХ століття. Лише в ці часи де-не-де почали з’являтися вуличні ліхтарі. Загалом, як стверджують історики, освітлення столиці здійснювалося лоєвими свічками в ліхтарях. Бояри ходили ночами зі смолоскипом. Він був зроблений із ганчірок, які змочували мазутом і вкладали в залізні решітки. Несли такі «ліхтарі», підсвічую боярам, «цигани-смолоскипи». Про електрифікацію Бухареста читайте на bucharest.name.
Еволюція вуличного освітлення
Якщо розглянути еволюцію освітлення міста Бухарест, то вона виглядає таким чином, спочатку тут застосовували лоєві свічки, потім мазут, пізніше нафту, газ, а вже після цього з’явилось електричне освітлення.
Усе почалося 8 жовтня 1856 року. У цей день, такий собі, Теодор Мехединцяну уклав договір із муніципалітетом про перевезення з Гамбурга заводу для виробництва лампадної олії. Згідно із чинним договором, він зобов’язувався протягом чотирьох років освітлювати місто масляними лампами й довести кількість ліхтарів до 1000. Починаючи з 30 квітня 1857 року вулиці Бухареста освітлювалися гасовими лампами, столиця Румунії стала першим містом у світі, освітленим таким чином. Під час свят Бухарест освітлювався ліхтарями з масляними лампами.
26 березня 1868 року муніципальна адміністрація надає концесію на повітряне газове освітлення інженеру Альфреду Готтеро на встановлення установки «повітряного газу» терміном на 40 років. У листопаді 1871 року на деяких найважливіших вулицях запалили перші газові ліхтарі. Урочисте свято впровадження повітряного газового освітлення відбулося 31 жовтня 1871 року, коли було введено в дію 800 лампочок.
Електростанція з паровими котлами
Ще в 1882 році освітлення столиці продовжує здійснюватися двома системами, повітряним газом і маслом, для прикордонних районів міста. Цього року, за даними мерії, працювало 3740 газових лампочок і 1899 масляних ламп.
Свідоцтво про народження електричного освітлення на вулицях Бухареста датується тим самим 1882 роком. Цього року на місці нинішньої університетської бібліотеки на Calea Victoriei було введено в дію електростанцію з паровими котлами та динамо-машинами постійного струму. Її функціонування, яке забезпечувалося через лінію електропередачі постійного струму 2 кВ (через підземні кабелі), дозволяло освітлювати палац на Calea Victoriei. У 1883 році лінію було продовжено, але вже по повітрю.Загальна протяжність електролінії склала чотири кілометри, забезпечивши освітлення палацу Котрочень.
Крім того, перша електростанція живила зовнішнє освітлення Національного театру та саду Cişmigiu. Внутрішнє освітлення театру забезпечувала електростанція, встановлена компанією «Edison» на вулиці Știrbei Vodă, уперше введена в експлуатацію 18 квітня 1885 року з нагоди прем’єри п’єси «D’ale carnavalului». Таким чином Національний театр стає третім театром у Європі з електричним освітленням.
Усі ці проєкти були реалізовані майже одночасно з тим, як Томас Едісон ввів в експлуатацію першу електростанцію в Нью-Йорку.
Електрика впевнено почала входити в повсякденне життя мешканців Бухареста. Комунальна бійня, освітлена електрикою в 1888 році, уже мала установку, виконану фірмою «Kremenezky, Mayer & Co» з Відня, встановлену на складі, що складалася з динамо «Siemens&Halske», розподільного щита та парової машини з поршнем.
Шоу світлових фонтанів
Що ж до вуличного освітлення, то великі бульвари від Cotroceni до Șoseaua Mihai Bravu, яких не існувало на момент газової концесії, були урочисто відкриті в 1889 році. Ратуша забезпечила їх електричними дуговими лампами, які тимчасово живилися від електростанцій «Ефорія» та «Державного монетного двору». Нехтуючи розпорядженнями мерії, газова компанія також розпочала встановлення повітряних газових ламп, що призвело до відкритого конфлікту, який, навіть, закінчився справжньою бійкою на вулицях між муніципальними агентами та працівниками газової компанії.
Але електрику вже було не зупинити. У 1891 році в Бухаресті в саду Cişmigiu було зроблено «Шоу світлових фонтанів». Це стало можливим за допомогою інсталяції, що складалася з двигуна внутрішнього згоряння, який приводив у дію генератор постійного струму, який, своєю чергою, живив серію електродугових прожекторів.
9 грудня 1894 року були введені в експлуатацію перші електричні трамваї в країні. Перша трамвайна лінія мала код 14 і слідувала за маршрутом Котрочень — П’ята Сфантул Георге — Калеа Мосілор — Обор. Це дозволило Румунії увійти в топ-10 країн Європи, які запровадили електричну тягу в громадському транспорті.
Уже в 1889 році в Грозавешті була побудована перша задокументована гідроелектростанція в Румунії. Вона мала подвійне призначення. По-перше — постачала воду до столиці, по-друге — виробляла електроенергію. Та в підсумку потужність гідроелектростанції була переоцінена. За планами вона мала забезпечити світлом два бульвари й сад Cişmigiu. Та після введення її в експлуатацію виявилося, що потужності було недостатньо. Тому, у підсумку, у Грозавешті привезли парові турбіни.