Парк Кісельофф

Parcul Kiseleff — найстаріша публічна променада Бухареста в затінку двох тисяч лип

Перш ніж Бухарест отримав парки, він отримав променаду. Kiseleff — саме таке місце: перший облаштований громадський сад міста, відкритий восени 1847 року на осі, якій судилося стати найелегантнішим маршрутом столиці. Сюди виїжджали на вечірню прогулянку боярські екіпажі, тут винайшли «bătaia cu flori», і тут одне за одним постали бюфет-коштовність Ion Mincu, національні музеї, а в північному кінці осі — Arcul de Triumf. Власне парк, у Секторі 1, має скромні розміри — трохи більше трьох гектарів — але щільність історії тут не має рівних у місті. Понад дві тисячі лип на початку літа дають аромат, який чути за квартал, а під їхніми кронами читаються два століття бухарестського життя.

Родзинки

• Понад 2000 лип — липова посадка є підписом парку; наприкінці травня та в червні їхнє цвітіння перетворює всю околицю на духмяний коридор.
• Monumentul Infanteriei Române — бронза скульптора Ioan Bolborea, відкрита 27 квітня 2000 року до 170-річчя заснування румунської піхоти; має 10,5 метра заввишки, близько 3 метрів у діаметрі й важить приблизно 50 тонн.
• Статуя Omar Khayyam — перського поета, математика й астронома встановили 2001 року на постаменті, де раніше стояв пам’ятник королю Ferdinand.
• Бюсти письменників — на алеях стоять бюсти Ovidiu, актора й тенора Nicolae Leonard та письменника Barbu Ștefănescu Delavrancea.
• Bufetul de la Șosea — будівля за проєктом архітектора Ion Mincu 1891–1892 років на краю парку, одна з засадничих пам’яток неорумунського стилю.
• Arcul de Triumf — у північному кінці осі, 27-метровий монумент архітектора Petre Antonescu в кам’яному варіанті 1935–1936 років, відкритий 1 грудня 1936-го.

Що всередині

Парк розгортається обабіч осі Kiseleff, у трикутнику, окресленому великими бульварами півночі Бухареста, і має зафіксовану площу 31 690 квадратних метрів, тобто приблизно 3,17 гектара. Це простір для променаду, а не для розлогого дозвілля: без озера, без великих спортивних майданчиків, але з затіненими алеями, квітниками й ритмом прогулянки, що не змінився з XIX століття. Ансамбль внесений до Списку історичних пам’яток під кодом B-II-a-B-18982.

• Прямі й звивисті алеї, влітку повністю затінені кронами зрілих лип.
• Клумби й рабатки, які оновлюють щосезону в традиції громадських садів XIX століття.
• Статуї та бюсти, розсіяні поміж деревами, кожен зі своєю історією встановлення й перенесення.
• Численні лавки, кіоски й місця для відпочинку на головних маршрутах.
• Безпосереднє сусідство Muzeul Național al Țăranului Român і Muzeul Național de Istorie Naturală „Grigore Antipa”.
• Безперервне пішохідне сполучення до Arcul de Triumf і далі до великих парків півночі міста.

Чим зайнятися і для кого

• Ті, хто гуляє, і пари — парк створений для повільної ходи; короткі відстані й суцільна тінь роблять його ідеальним для години неквапливої розмови.
• Родини з дітьми — сусідство музею природничої історії дозволяє класичну комбінацію: динозаври вранці, трава й липи по обіді.
• Прихильники архітектури — на одному маршруті видно неорумунський стиль Ion Mincu, міжвоєнний монументалізм Arcul de Triumf і навколишні боярські вілли.
• Фотографи — світло, проціджене крізь старі липи, і кам’яні постаменти дають кадри, яких інші бухарестські парки не пропонують.
• Легкий біг і скандинавська ходьба — маршрут природно продовжується на північ зеленою віссю, що веде до великих парків.
• Туристи з обмеженим часом — за один двогодинний вихід можна побачити два національні музеї, тріумфальну арку й найстаріший громадський сад міста.

Як дістатися і практичне

Парк розташований у Секторі 1, на осі, що з’єднує Piața Victoriei з Arcul de Triumf. Найзручніші станції метро — Aviatorilor на лінії M2, за кілька кроків від східного боку, і Piața Victoriei, яку обслуговують лінії M1 та M2, у південному кінці осі; від будь-якої з них пішки менше десяти хвилин. Паралельними артеріями ходять численні автобусні й тролейбусні маршрути. Вхід вільний, парк не має воріт і годин роботи, а алеї ввечері освітлені. Для повної прогулянки вистачає 45 хвилин; якщо додати Arcul de Triumf на півночі й один із сусідніх музеїв, плануйте пів дня. Рельєф рівний і мощений, тож майже весь маршрут доступний із візочком і кріслом колісним.

Коли відвідати

Весна приносить найпомітнішу зміну: липи розпускаються пізно, і доти світло падає просто на статуї та клумби, які пересаджують у березні й квітні. Літо — пікова пора, особливо кінець травня й червень, коли липи цвітуть і їхній аромат заповнює всю околицю; це єдиний період року, коли парк упізнається із заплющеними очима, а густа тінь робить його одним із найпрохолодніших місць центру й півночі. Восени липи жовтіють рівномірно, алеї вкриває суцільний килим, а з поріділим листям відкривається вид на Arcul de Triumf. Узимку парк стає тихим прохідним коридором із силуетами статуй на снігу й дуже нечисленними відвідувачами — слушний момент для тих, хто хоче побачити монументи без натовпу.

Цікаво знати

Усе почалося з дороги. Близько 1832 року крізь ліс на північній околиці міста прорубали широку шосейну дорогу — за адміністрації російського генерала Pavel Dimitrievici Kiseleff (1788–1872), який керував Румунськими князівствами між 1829 і 1834 роками. Дорога одразу стала модним місцем прогулянок. 1844 року господар Gheorghe Bibescu хотів звести Kiseleff пам’ятник; генерал відмовився й запропонував натомість облаштувати громадський сад. Плани склав німецький ландшафтний майстер Wilhelm Meyer, який працював і над Cișmigiu, а сад відкрили восени 1847 року — це робить Kiseleff найстарішою облаштованою публічною променадою Бухареста.

У 1891–1892 роках архітектор Ion Mincu збудував на краю парку Bufetul de la Șosea — будівлю, що стала орієнтиром неорумунського стилю й місцем зустрічей бухарестської еліти. Від 1895 року тут запровадили «bătaia cu flori», щорічний парад 10 травня, на якому учасники кидали букети з екіпажів, а згодом із прикрашених автомобілів; видовище тривало приблизно до четвертої дня й лишилося однією з найбільш фотографованих традицій місцевої Belle Époque. Monumentul Infanteriei Române роботи скульптора Ioan Bolborea, відкритий 27 квітня 2000 року, підхоплює пам’ять про знищений міжвоєнний монумент і відзначає 170 років від заснування румунської піхоти. На постамент, що залишився порожнім після зняття статуї короля Ferdinand, 2001 року поставили статую Omar Khayyam. У північному кінці осі Arcul de Triumf мав два тимчасові дерев’яні варіанти — 1878 і 1922 років — перш ніж Petre Antonescu надав йому остаточної кам’яної форми між 1935 і 1936 роками; 27-метровий монумент відкрили 1 грудня 1936 року.

Поради відвідувачу

• Плануйте візит на кінець травня або червень, якщо хочете застати цвітіння лип — це визначальний досвід саме цього парку.
• Поєднайте прогулянку з одним із сусідніх музеїв: до них кілька хвилин ходу, але вони мають власний розклад, тож перевірте його заздалегідь.
• Пройдіть віссю на північ до Arcul de Triumf: маршрут пішохідний і затінений, і саме він пояснює, чому цей район вважали найелегантнішим у місті.

Питання й відповіді

Звідки походить назва парку? Від російського генерала Pavel Dimitrievici Kiseleff (1788–1872), який керував Румунськими князівствами між 1829 і 1834 роками. За його адміністрації близько 1832 року прорубали дорогу, що дала назву всій околиці.

Коли відкрили сад? Восени 1847 року. Плани склав німецький ландшафтний майстер Wilhelm Meyer, який працював і над Cișmigiu, після того як 1844 року генерал Kiseleff відмовився від пам’ятника й запропонував замість нього громадський сад.

Наскільки великий парк? Зафіксована площа становить 31 690 квадратних метрів, тобто приблизно 3,17 гектара. Це невеликий за розміром парк, розташований, однак, на найважливішій зеленій осі півночі Бухареста.

Які дерева переважають у парку? Липи. Їх понад дві тисячі, і їхнє цвітіння наприкінці весни — найсильніший елемент ідентичності цього місця.

Що таке «bătaia cu flori»? Щорічний парад, запроваджений 1895 року й проведений 10 травня, під час якого учасники кидали букети квітів з екіпажів і прикрашених автомобілів. Він став одним із визначальних світських ритуалів Бухареста початку XX століття.

Хто створив Monumentul Infanteriei Române? Скульптор Ioan Bolborea. Монумент відкрили 27 квітня 2000 року; він має 10,5 метра заввишки, близько 3 метрів у діаметрі й важить близько 50 тонн.

Які музеї поруч? Muzeul Național al Țăranului Român і Muzeul Național de Istorie Naturală „Grigore Antipa” розташовані за кілька хвилин ходу на тій самій осі, поряд із Muzeul Național de Geologie.

Чи платний вхід? Ні. Парк відкритий постійно, без квитків і без воріт. Сусідні музеї та події, які час від часу тут проводять, мають власні правила доступу.